Організація роботи психолога з сім'єю

Робота з сім’єю – один із напрямів діяльності практичного психолога у сучасному закладі дошкільної освіти. Духовна близькість дитини з батьками позначається на розвитку її особистості. Саме у батьків діти набувають свій перший досвід досягати успіхів та терпіти невдачі. Для сучасної сім'ї дуже важливо побудувати доброзичливі взаємовідносини між усіма її членами. А, особливо, між батьками та дітьми.

Одним із завдань практичного психолога у роботі з батьками є допомога у створенні атмосфери позитивних взаємин між дорослими й дітьми. Сім’я – це джерело любові, підтримки і щастя. Та інколи батьки зайняті професійною діяльністю, кар'єрним ростом і матеріальним забезпеченням, бракує часу для систематичного спілкування з своєю дитиною. Саме тому, завдання практичного психолога – навчити батьків краще розуміти інтереси, можливості, переживання, вчинки своїх дітей.

З метою підвищення ефективності виховного процесу в умовах сім'ї, спряння конструктивному спілкуванню дорослого з дитиною, зміцнення та зберігання родинних відносин, використовуються сучасні форми, методи та прийоми просвітницької роботи.

Для повноцінного взаємоз'вязку та співробітництва закладу дошкільної освіти та батьків застосовуються у практичній діяльності такі важливі методи, як освітні тренінги.

Модель роботи психологічної служби з батьками в умовах сучасного закладу дошкільної освіти

Рекомендації батькам по підготовці до вступу малюка в дитячий садочок

Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми і дорослими: відвідуйте з малюками дитячі парки і майданчики.
Дізнайтись розпорядок дня в групі і набльзьте режим дитини вдома до розпорядку дня в групі.
Обговоріть з дитиною, що позитивного є в дитячому садочку( нові товариші, багато іграшок). Важливо, щоб малюк не боявся, - тоді йому легше звикати.
Відвідайте дитячий садок, в той час коли, діти на прогулянці і познайомте свого малюка з вихователькою і дітьми.
Не обговорюйте при малюку проблем, що хвилюють вас, пов'язані з дитячим садочком.

Поради батькам визначити готовність дитини до дитячого садка

Останнім часом вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття.
Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.
Дитина розбірливо може виразитисвої проблеми словами.
Малюнок уже досить спритний, вміє самостійно їсти і пережовувати, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.
На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку - у свого товариша, а залагоджує конфлікт словами: "Це моє!".

Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 2 до 3 років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5— 5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.

АДАПТАЦІЯ – це пристосування організму до нової обстановки (а для дитини дитячий садочок, безсумнівно, є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими стосунками). Початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, -ай нові контакти, оточення, нові взаємини, вимоги і обов’язки. Всі ці зміни відбуваються для дитини одночасно, створюючи там самим стресову ситуацію, яка без спеціальної організації може призвести до невротичних реакцій: порушення емоційного стану, погіршення сну, апетиту, частих захворювань, страхів тощо. Проте соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному – в залежності від віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, родинних взаємин, рівня розвитку у дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо. А ще багато в чому процес адаптації дитини до дитячого садочка залежить від того, наскільки батьки підготували її – як морально, так і фізично.

Десять заповідей виховання для батьків

Не очікуй, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя другому, той – третьому, і це найсправедливіший закон Подяки.
Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному по силі і, будь певен, їй воно тяжке не менше, ніж тобі, а може, й більше, оскільки в неї немає досвіду.
Не принижуй!
Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
Не картай себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Картай, якщо можеш – але не робиш. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі для зберігання й розвитку в ній творчого вогню. Це вільна любов матері й батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але душа, дана на зберігання.
Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, безталанною, дорослою. Спілкуючись із нею – тішся, бо дитина – це свято, яке поки з тобою….